Навіть в очах нерелігійних людей того часу прагнення побудови на землі раю без Бога закономірно знецінилось до рівня безглуздої утопії. Законотворці ж, у свою чергу, навіть у преамбулі Конституції зафіксували усвідомлення власної відповідальності перед Богом.

Таким чином, незалежність не тільки відкрила українському народові шлях до побудови власної держави, але й звільнила його душу з атеїстичного полону. З того моменту минуло 28 років. Вони не були легкими ані для держави, ані для народу, ані для Церкви. Як, свого часу, українці отримали політичну незалежність одночасно з свободою віри, так і всі наступні роки справжнє державотворення потребувало не тільки політичної волі, громадянської свідомості та особистої самопожертви, але й щирої віри, чистого сумління та усвідомлення відповідальності перед Богом.

І це стосується не лише політиків. Кожен з нас є державотворцем, адже держава – це насамперед люди і незалежно від політичних поглядів, соціального положення і роду діяльності будь-який громадянин України має відповідальність перед Богом за державу та за власний внесок у її розвиток.

Нехай сьогодні, святкуючи День Незалежності України, кожен українець з новою силою відчує цю відповідальність, адже щира, діяльна любов до батьківщини – це не тільки потужна державотворча сила, але й своєрідне, доступне кожному, служіння Богу.