Заява прес-служби Вінницької єпархії.

6 червня на особистій сторінці директора департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрія Юраша у мережі Facebook з’явився допис, про начебто «публічний демарш» архієпископа Вінницького і Барського Варсонофія, який, на думку автора, полягав у тому, що владика «вийшов з обласної Ради Церков».
З приводу цього, вважаємо за необхідне заявити наступне:
1. Архієпископ Вінницький і Барський Варсонофій не робив жодних заяв щодо виходу з обласної Ради Церков. В заяві «щодо доцільності участі архієпископа Вінницького і Барського Варсонофія в роботі обласної Ради Церков і релігійних організацій», яку 3 червня 2019 року було оприлюднено на офіційному сайті Вінницької єпархії УПЦ , про відмову архієпископа Варсонофія від членства в Раді Церков не йдеться. Зокрема у заяві зазначено наступне: у ситуації, яка склалась у релігійному житті Вінницької області «керівництво Вінницької єпархії вважає безпосередню участь архієпископа Варсонофія в засіданнях Ради церков недоцільною». Тобто, йдеться про тимчасову міру, яка має на меті вплинути на релігійну ситуацію в області, а не про категоричну відмову від співпраці з обласною владою та релігійними організаціями регіону.
Архієпископ Варсонофій виступає за конструктивний діалог та плідну співпрацю з владою Вінницької області та представниками релігійних організацій, що входять до Ради Церков. Однак у роботі останньої вже тривалий час не спостерігається жодного конструктиву. Останнім часом засідання Ради Церков перетворились на своєрідні «години вихваляння» обласної влади Вінниччини і особисто голови Вінницької ОДА Валерія Коровія. Можливо, у цьому не було б нічого поганого, якби в області справді панував міжконфесійний мир та суспільна згода, як не втомлюються стверджувати певні місцеві релігійні діячі. Але ж насправді ситуація в області прямо протилежна: протягом майже півроку Українська Православна Церква на Вінниччині послідовно та цілеспрямовано піддається дискримінації. Прибічниками ПЦУ захоплено кафедральний собор та будівлю єпархіального управління, під надуманими приводами унеможливлюється державна реєстрація архієпископа Варсонофія як керуючого Вінницькою єпархією, представників УПЦ показово ігнорують при запрошенні на офіційні та святкові заходи, в регіоні набирає обертів церковне рейдерство… При цьому для новоствореної ПЦУ штучно створюються сприятливі умови: на офіційних урочистостях її представники у перших рядах, її громади реєструють у першу чергу, її активістам сходять з рук провокації, хуліганські дії та відверті правопорушення.
Коли обласна Рада Церков, створена для спільного обговорення нагальних проблем релігійного життя, замість цього лише тим і займається що підносить похвали та подяки можновладцям за мир та злагоду, яких насправді немає (і зазначимо, що не без провини цих самих можновладців), то що це є, як не лицемірство і підлабузництво? Чи може брати участь у цьому православний архієрей? Які плоди принесе така «діяльність»?
Водночас, маємо зазначити, що при умові відходу Ради Церков від зазначених принципів роботи, архієпископ Варсонофій готовий брати участь у її засіданнях і співпрацювати як з обласною владою, так і з головами церков та релігійних організацій Вінниччини.
2. Незрозуміло, що має на увазі пан Юраш, коли пише про «просійську (проросійську?), русмирівську партію в області», адже йому добре відомо, що політичних партій проросійського спрямування у Вінницькій області немає. Якщо ж він відносить до цієї «партії» архієреїв УПЦ, то ми змушені констатувати, що це – відвертий наклеп, спрямований на розпалення міжконфесійної ворожнечі в регіоні, адже припустити, що кандидат політичних наук, і релігієзнавець за сумісництвом, Юраш, вдається до спекуляції та навішування ярликів через брак знань чи малий словниковий запас, ми аж ніяк не можемо.
3. «Одним з святкових служінь… менш ніж два роки тому», про яке згадує пан Юраш була літургія в Преображенському соборі міста Києва. Архієпископ Варсонофій взяв участь у богослужінні на запрошення ктитора цього храму Ігоря Лисова. Як відомо, у богослужбовій практиці собору мали місце певні особливості: читання Святого Письма та певних молитовних прохань українською мовою, відсутність поминання Московського патріарха, тощо. Але викликає подив, що релігієзнавець і експерт з східної християнської традиції (данні Вікіпедії), вбачає в літургії не спільну участь вірних у трапезі Христовій, а… демонстрацію громадянської позиції та політичних поглядів. Що це? Банальне невігластво, хибне тлумачення фактів, чи чергова спекуляція?
4. Ми змушені констатувати, що в черговий раз спостерігаємо, як посадова особа відверто нехтує етикою держслужбовця та дозволяє собі публічні висловлювання, які, окрім того, що є образливими по відношенню до ієрархів Української Православної Церкви, сприяють поглибленню міжконфесійної ворожнечі як у Вінницькій області, так и загалом в Україні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перейти до панелі інструментів